Дитя Чорнобиля

Гостювала вчора у друзів у Вишгороді. Запрошували залишитися переночувати, а зранку вже поїхати додому. Але відмовилася, бо завтра мала певні справи і вирішила, що краще поїхати пізно ввечері. Сіла в маршрутку. Точніше – стала. Бо саме для мене місця не лишилося. Та постояти до Києва – це нормально, головне – швидше доїхати.( ......... )

...Нарешті маршрутка дісталася кінцевої зупинки. Я швидко пішла до метро. Нові знайомі не пішли за мною. Дуже сподівалася, що у напівтемряві маршрутки вони мене не дуже добре розгледіли, а з перепою – не запам’ятали. Упевнившись, що за мною немає «хвоста», сіла у метро.
(у трьох частинах писала, бо жж, тварюка, більше не пропускає дуже довгі записи)