Дитя Чорнобиля

1 "Мені завжди здавалося, що ступні - наша найінтимніша, найбільш особиста частина тіла, а зовсім не геніталії, не серце й навіть не мозок, органи без особливого значення, що їх так високо цінують. Саме в ступнях зосереджується найсуттєвіша інформація про Людину,хто ми насправді, і яким є наше місце на землі. У зіткненні із землею,на межі з тілом міститься вся таємниця - що ми збудовані з елементів матерії та водночас чужі їй, відокремлені.Ступні - наша вилка до розетки".
2 "Офіційні імена й прізвища просто безглузді. Ніхто їх не пам'ятає, настільки вони відірвані від особи й банальні, бо нічим її не нагадують.На додачу кожне покоління має свою моду й на тобі, ні сіло, ні впало, усіх звати Малгожата, Патрик або, не дай Боже, Яніна. Тому я намагаюся ніколи не використовувати імен та прізвищ, а прикладаю прізвиська, які спадають на думку самі, коли ми вперше когось бачимо. Я впевнена, що це найправильніший спосіб використання мови, зовсім не схожий на перекидання словами, позбавленими значень. (...) Мені здається, кожен з нас бачить іншу Людину по-своєму, тож має право надати їй ім'я, яке він уважає за відповідне й підхоже.Таким чином, ми стаємо багатоіменними. У нас стільки імен, зі скількома людьми ми спілкуємося".

Ольга Токарчук. "Веди свій плуг понад кістками мертвих"