Дитя Чорнобиля

Пройшлася ранковим Майданом, поволонтерствувала (наливала чай з лимоном під стелою).
Ще 1-го числа ми з моїм героєм планували сходити в гості, але тоді його не добудилася. Зателефонувала йому тепер зранку - голос дуже натомлений, щойно повернувся зі зміни. Зрозуміла, що й сьогодні гостини відпадають. Натомість я вже вдома готуюся до завтрашнього переддня Різдва.

Траси незвично порожні. Їхати можна абсолютно спокійно - у нібито будній день. Багато хто вже поїхав із міста. Жодного відчуття, що "свято наближається". Тільки ялинкові базари де-не-де показують свою вічнозелену сутність. На одному з них продавці сказали, що деревця вирубували десь поблизу кордону з Білоруссю. На спеціальній ділянці, де потрібно було "розчистити територію". Люди вибирають найкраще, торгуються. Вже з 1 січня усі деревця потроху зноситимуть до смітників.
...Не шкодую, що поставила штучну ялинку.
Ще раз переконуюся, наскільки умовниим може бути кожне свято і що головне - усе ж не в атрибутах.