homo_feriens: (головою об стінку)
[personal profile] homo_feriens
Прийшла до київського музею-квартири Павла Тичини. Принесла від себе канцтовари - вони збирають для допомоги школярам http://vzahalinijak.livejournal.com/510673.html. Мені подякували, розпитали трошки, хто я.
Стомлена-забігана, повернулася додому. Аж тут мені телефонують. Із музею. Здивувалася. Мені працівниця сказала таке. Водночас зі мною до музею зайшов ще якийсь чоловік. Чи не зауважила я за ним нічого підозрілого. Бо після того візиту з музею пропав комп'ютер. Працівники в трансі. Я, звісно, пам'ятаю, що якийсь чоловік там був, але глянула на нього лише побіжно, особливих прикмет, на жаль, не запам'ятала. Можливо, то й не він, але хоч би зачіпка була.
Я теж у трансі. Настрій спаскудився. Зрозуміло, що й самим працівникам слід бути менш довірливими, уважнішими, пильнішими, - це за замовчуванням. Але ж і людині дається випробування: от є в тебе шанс вкрасти - а чи вкрадеш, чи стримаєшся? Красти в музеїв, які й так ледь виживають, борсаються, як можуть - це просто остання річ. Ось гра контрастів: хтось хоче щось зробити, а хтось - тут же - нівечить усі найкращі починання. Ну хочеться тобі щось звідкись винести - ну зайди до якогось чинуші, золотий унітаз у нього винеси!
Чудові люде, які крадуть - самі в себе! - і потім на щось жаліються.
Треба буде завтра музейникам потелефонувати. Цікаво, чи є там десь на будинках чи всередині камери спостереження? Якщо є, то можна попросити інформацію з них. Може допомогти. Пораджу, якщо не додумалися.
This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting
OSZAR »