homo_feriens: (головою об стінку)
[personal profile] homo_feriens
Прийшла до київського музею-квартири Павла Тичини. Принесла від себе канцтовари - вони збирають для допомоги школярам http://vzahalinijak.livejournal.com/510673.html. Мені подякували, розпитали трошки, хто я.
Стомлена-забігана, повернулася додому. Аж тут мені телефонують. Із музею. Здивувалася. Мені працівниця сказала таке. Водночас зі мною до музею зайшов ще якийсь чоловік. Чи не зауважила я за ним нічого підозрілого. Бо після того візиту з музею пропав комп'ютер. Працівники в трансі. Я, звісно, пам'ятаю, що якийсь чоловік там був, але глянула на нього лише побіжно, особливих прикмет, на жаль, не запам'ятала. Можливо, то й не він, але хоч би зачіпка була.
Я теж у трансі. Настрій спаскудився. Зрозуміло, що й самим працівникам слід бути менш довірливими, уважнішими, пильнішими, - це за замовчуванням. Але ж і людині дається випробування: от є в тебе шанс вкрасти - а чи вкрадеш, чи стримаєшся? Красти в музеїв, які й так ледь виживають, борсаються, як можуть - це просто остання річ. Ось гра контрастів: хтось хоче щось зробити, а хтось - тут же - нівечить усі найкращі починання. Ну хочеться тобі щось звідкись винести - ну зайди до якогось чинуші, золотий унітаз у нього винеси!
Чудові люде, які крадуть - самі в себе! - і потім на щось жаліються.
Треба буде завтра музейникам потелефонувати. Цікаво, чи є там десь на будинках чи всередині камери спостереження? Якщо є, то можна попросити інформацію з них. Може допомогти. Пораджу, якщо не додумалися.
OSZAR »