Дитя Чорнобиля

Микола поки що готується до виїзду - в "Десні". Передали туди утеплені берці - на пробу, на розношування, чи варто такі брати. А ще якось, до того, як поїхати до "Десни", обурювався. Обурювався - однопартійцями. Тими, які депутати - особливо. Називав прізвища. Як вони "воюють", як "звільняють" давно звільнені міста...Як йому важко слухати Тягнибока, який розповідає про війну. Зрозуміло: Коля справжній воїн, піарячись на славі яких до влади прийдуть інші...Не знаю, чим тут зможу допомогти. Хіба що доноситиму правду.
Тим часом постійно звертаються хлопці з військової частини у Семиполках. Одні вже знають, що незабаром поїдуть воювати, інші - в невизначеності, хтось там служить уже 7 місяців, але чи їхатиме кудись звідти - не знає. Ми говоримо, що забезпечуємо найперше тих, які - на війну. Проте хлопці постійно жаліються, що навіть просто спати у частині - прохолодно, часом здається, що у приміщенні холодніше, ніж надворі. Теплим спальникам радіють найбільше. І знову говорять про сумний стан у частині. На жаль, ми не можемо допомогти ще й на ремонт абощо, тут у зоні бойових дій усіх забезпечити - катастрофа...Але знаємо про ситуацію, знаємо...Я навіть знаю, що один із призовників збирав кошти на свою картку, аби спільними зусиллями хоч вікна у військовій частині поміняти...Та спочатку - розібратися з війною.
Сестра контуженого бійця, який тепер у госпіталі, телефонує, запитує, коли знову піде машина - вона назбирає речей, поговорить із підприємцями. Про потреби. Як завжди. Теплі спальники, теплі рукавиці, тепла білизна, шкарпетки, шапки, дощовики...Теплу форму так і не дали. Теплі штани, бушлати, або ж - теплі комбінезони. Завжди просять: тактичні окуляри, тактичні рукавички, наколінники, налокітники, каремати й "піджопники", зимові балаклави.

Музика для новорічного настрою і просто для настрою. Різнокаліберне останнім часом слухаю.Частина 1 ( ... )

Згадувалося те, що було рівно рік тому. І просто - минула зима. Те, що робила, що писала, думала тоді. Читала "Homo feriens" Ірини Жиленко. Хтось цю книжку ще й перечитував. А я вдруге - не хочу і не можу. Бо при першому читанні відчуття були нові, свіжі, все йшло, як по нотах, ідеально гармонізувало з тим, що відчувала у реальному житті. Вдруге такого зв'язку не буде, бо нічого не повториться. Минула зима - особлива, хоч і суперсуперечлива, а ця - невідомо яка буде. А книжка - починається з опису казкової зими, згадки про творчість Гофмана. Доведеться тепер справді читати Гофмана.

Вижній Березів - це вид на гори з вікна. Це варення з чорниць і бринза, якою посипають банош. Це вечеря при свічках і домашнє, власноруч збите вершкове масло. Це коли крізь сон чуєш, як вночі на горищі білки сортують горіхи на своєму складі. Це джерело з солоною, майже як морська, водою, яка пахне {тухлими яйцями} і з якої потім вивариться сіль. Це розумний коник особливої гуцульської породи, на якому можна кататися без сідла, і тепле вечірнє молоко з-під корови. Це цибуля, яку ріжеш на приготування страви, майже нічого не бачачи від сліз. Це трошки снігу й багато глини. Це каміння з відбитками прадавніх рослин і гострі прозорі кристали. Це старовинні каплиці та хмари, які лягли відпочити на вершинах.( * )

Народу не терпиться провести зиму. Одні печуть млинці, інші святкують Валентина, треті - випікають млинці у формі сердечок, міксуючи традиції. Хтось відсторонюється від усього,бо йому ігрища на Масляну здаються диким пережитком минулого, а сердечка асоціюються або з всюдисущою політикою, або з гламурною мішурою, та аж ніяк - із чистим коханням. Проте, за відчуттям, більшості з них давно вже мріється, щоб розмерзлося і потепліло. Недарма з таким кайфом знищують опудало зими.Найкраще відчуття літа описані у над-емоційному вірші одного з моїх найулюбленіших поетів (якого часто цитую):
( Так дихають ліси, і майже нелеґально в них дихає луна... )

Завжди найбільше любила троянди. Але останнім часом починаю розуміти шарм ось цих квітів - хризантем.

Кого не зустріну - всі хворіють. Епідемія починається?

Вихідні минули непоспіхом. При цьому встигла зробити багато чого і побачити багатьох людей.
...Зрозуміла, що найгірше у зимовій погоді (тобто у її наслідках) - це сіль. Та паскудна сіль, яка постійно проступає на взутті. Пройдеш 10 кроків вулицею - будь ласка, біле на чорному.
...Залишила батькам грошей. Щоб купили новий пилосос і ваги - ті, які чітко показують навіть зміни в грамах.


...А тепер маю неробочий настрій. Дуже розслабилася у вихідні. Та ще й напівпорожній офіс. Хочеться знову релаксу.
!Порада. Якщо їсте апельсини, мандарини та інші цитрусові - не викидайте шкірки. З ними добре приймати ванну або хоча б робити ванночки для ніг. Швидко оновлюєшся:))

П.С. Зрозуміла, що вдома буду ще не скоро. Тільки ж ніхто не забороняв мріяти.