![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Теплий літній вечір
27/7/13 23:25Частина І. Читати у мінорній тональності.
Нав'язалася одна пісня. Ненавиджу. Вона не погана, але - не мені, не зараз. http://www.youtube.com/watch?v=PIO7ri1rNVU . Переслухала багато-багато іншого, щоб якось перебити її. Зробивши все заплановане на день, ввечері за звичкою пішла на стадіон. Зайшла до парку. Чудове літнє повітря. Як мені мріялося погуляти цим парком, ось такими вечорами - з ним. Обставини складаються інакше, не так, як нам іноді мріється. Налаштовуюся на навантаження. Заходжу на стадіон. Стаю за критими сидіннями. Там маю на огляді майже все, крім входу, а мене побачити - складно. Починаю розминку, м'язи в чудовому тонусі. Дивлюся на рожеве небо, захід сонця. Чути звук потяга із залізниці. У той бік - його вулиця, дім, він...Відчуваю, що за хвилину почну схлипувати.
Частина ІІ. Читати у якій завгодно тональності.( Read more... )
Нав'язалася одна пісня. Ненавиджу. Вона не погана, але - не мені, не зараз. http://www.youtube.com/watch?v=PIO7ri1rNVU . Переслухала багато-багато іншого, щоб якось перебити її. Зробивши все заплановане на день, ввечері за звичкою пішла на стадіон. Зайшла до парку. Чудове літнє повітря. Як мені мріялося погуляти цим парком, ось такими вечорами - з ним. Обставини складаються інакше, не так, як нам іноді мріється. Налаштовуюся на навантаження. Заходжу на стадіон. Стаю за критими сидіннями. Там маю на огляді майже все, крім входу, а мене побачити - складно. Починаю розминку, м'язи в чудовому тонусі. Дивлюся на рожеве небо, захід сонця. Чути звук потяга із залізниці. У той бік - його вулиця, дім, він...Відчуваю, що за хвилину почну схлипувати.
Частина ІІ. Читати у якій завгодно тональності.( Read more... )
Поживемо - побачимо
31/10/12 16:18Ще тільки — «як». Іще нема — «навіщо».
Вода — як ніч, висока й молода.
У світі й у кишені вітер свище.
У небі й у чолі горить звізда
(с)
...А запитання "як?" ще ранувато ставити...( ... )
Вода — як ніч, висока й молода.
У світі й у кишені вітер свище.
У небі й у чолі горить звізда
(с)
...А запитання "як?" ще ранувато ставити...( ... )
Tags:
- багатобукв,
- вибори,
- втома,
- дивно,
- думки,
- людські люди,
- політика,
- почуття,
- різне
І тебе ніхто не буде чути,
і себе не буде...
Василь Герасим'юк
(Можете не читати)
До 7 лютого - тиждень. В ЗМІ готуються до ще однієї "ночі виборів". Пісок часу невпинно сиплеться. (А під мокрий сніг із дощем добре думається).
Зовсім скоро виберемо когось нового, все нарешті стане інкше. Як жартують в армії: "Завтра ви прокинетеся у новій країні. У нових гімнастерках і нових бушлатах". Всі дружно будуть писати аналітику ( і вже пишуть) про політику, геополітику, що було, що буде; а я цією невдячною і нікому не потрібною справою займатися не буду.
Що було особисто в мене? Я от 5 років тому думала, що тепер сидітиму вдома з дитиною (чи вже з кількома), буду енергійною мамочкою. Сталося все інакше - нікому це не потрібно (величезне дякую інфантилізму тих, хто хоче бути вічнозеленим і безтурботним). Студентські роки (слава Богу, вбереглася від долі вічної студентки), робота, іноді курси, тренінги, якісь ідеї, постійна нестача вільного часу, трохи подорожей. А скільки людей "просіялося" через спілкування, скільки залишилося, скільки відійшло (у різних розуміннях).. Однаково можна зробити глибокий вдих і сказати, що все ніби ок.
Коротше кажучи, це були п'ять найкращих років життя, молодості, найкращий людський вік. У мене він був саме такий, і змінити тепер щось нереально.
...Запам'яталося багато тих, хто скаржиться. Багато ображених. Причому більше не тих, кого справді образили, а тих, хто образився сам. Ще - багато виборів. Виборопад. Нічого, тепер стане менше.
Найперше, з чим асоціюється у мене цей президент - тусовка. Багато людей. Цього не забрати. Якісь мої спогади - хай вони будуть зі мною; передумала про них писати.
Сама не розумію, що виходить: мемуари, якесь прощання чи просто незрозумілий пост "ні про що". Та, зрештою: яке прощанян? які мемуари? Завчасно попрощавшись, завжди залишаєшся потім ще надовго. Ніхто не обійдеться однією "ніччю виборів", "каша" повариться ще до літа, не раз закипить, охолоне і знову закипить. Тож кому хочеться - можете підбивати свої власні підсумки, підсумки того, чого вам самим хочеться.
і себе не буде...
Василь Герасим'юк
(Можете не читати)
До 7 лютого - тиждень. В ЗМІ готуються до ще однієї "ночі виборів". Пісок часу невпинно сиплеться. (А під мокрий сніг із дощем добре думається).
Зовсім скоро виберемо когось нового, все нарешті стане інкше. Як жартують в армії: "Завтра ви прокинетеся у новій країні. У нових гімнастерках і нових бушлатах". Всі дружно будуть писати аналітику ( і вже пишуть) про політику, геополітику, що було, що буде; а я цією невдячною і нікому не потрібною справою займатися не буду.
Що було особисто в мене? Я от 5 років тому думала, що тепер сидітиму вдома з дитиною (чи вже з кількома), буду енергійною мамочкою. Сталося все інакше - нікому це не потрібно (величезне дякую інфантилізму тих, хто хоче бути вічнозеленим і безтурботним). Студентські роки (слава Богу, вбереглася від долі вічної студентки), робота, іноді курси, тренінги, якісь ідеї, постійна нестача вільного часу, трохи подорожей. А скільки людей "просіялося" через спілкування, скільки залишилося, скільки відійшло (у різних розуміннях).. Однаково можна зробити глибокий вдих і сказати, що все ніби ок.
Коротше кажучи, це були п'ять найкращих років життя, молодості, найкращий людський вік. У мене він був саме такий, і змінити тепер щось нереально.
...Запам'яталося багато тих, хто скаржиться. Багато ображених. Причому більше не тих, кого справді образили, а тих, хто образився сам. Ще - багато виборів. Виборопад. Нічого, тепер стане менше.
Найперше, з чим асоціюється у мене цей президент - тусовка. Багато людей. Цього не забрати. Якісь мої спогади - хай вони будуть зі мною; передумала про них писати.
Сама не розумію, що виходить: мемуари, якесь прощання чи просто незрозумілий пост "ні про що". Та, зрештою: яке прощанян? які мемуари? Завчасно попрощавшись, завжди залишаєшся потім ще надовго. Ніхто не обійдеться однією "ніччю виборів", "каша" повариться ще до літа, не раз закипить, охолоне і знову закипить. Тож кому хочеться - можете підбивати свої власні підсумки, підсумки того, чого вам самим хочеться.
Жена Ганса (одни называли его Гансом, другие - Францем, третьи - Кранцем, а остальные - никак) была выше его на голову и имела поистине лошадиное лицо. Ноги длинные и тонкие, только что не заканчивались копытами. Но есть еще время, вырастут и копыта, говорили приятели Ганса.
Шея ее изгибалась длинной и могучей дугой. Ей бы нужен был мужик крепкий, жилистый, пылкий, а не горемычный Ганс. Когда он взял ее в жены, она была не такой. Казалась хрупкой, маленькой девчушкой. Женщина в миниатюре, это-то в ней и понравилось Гансу.
Далі:
http://magazines.russ.ru/inostran/2006/1/da6.html
Шея ее изгибалась длинной и могучей дугой. Ей бы нужен был мужик крепкий, жилистый, пылкий, а не горемычный Ганс. Когда он взял ее в жены, она была не такой. Казалась хрупкой, маленькой девчушкой. Женщина в миниатюре, это-то в ней и понравилось Гансу.
Далі:
http://magazines.russ.ru/inostran/2006/1/da6.html
Tags:
