Дитя Чорнобиля

Учора був останій день відпустки. Сьогодні - останній день липня.
Літо майже ніколи не виправдовувало якихось очікувань. Саме влітку плани найчастіше йдуть шкереберть. Саме серед літа відбувається найбільше всього незрозумілого. Тому засмучуватися чи ображатися - немає на що. Все закономірно. Є лише сподівання що-небудь владнати. Чи щоб хоч найближчим часом усе стало зрозуміліше. Буде серпень. І не лише він.

Цей рік був насичений і гарячий. Багато що сталося вперше.( Read more... )

Минулий рік багато чого навчив. У деяких речах зробив справжній переворот. Відбувалося таке, у що не повірила б, якби хтось сказав.( Read more... )

Фотопідсумки за всі-всі ці дні.( Read more... )

Завершу тему про планування життя. Про стратегію на 5 років. Підсумую. ( .... )

Не встигаю писати про все, що відбувається. Хоч глобально не відбувається і не змінюється нічого.

Рік, що минає, приніс зміни і стреси. Зміни локалізації, роботи, деяких уявлень. Раніше ніколи б не подумала, що буду спілкуватися і працювати з такими людьми. Хто прийшов новий і хто зі "старих" залишився зі мною, - дякую. Було нелегко.Дещо перемололося і вляглося.Інше - бунтуватиметься ще довго, і це добре.
Немає святкового настрою. Є бажання трохи відпочити.

І тебе ніхто не буде чути,
і себе не буде...
Василь Герасим'юк

(Можете не читати)
До 7 лютого - тиждень. В ЗМІ готуються до ще однієї "ночі виборів". Пісок часу невпинно сиплеться. (А під мокрий сніг із дощем добре думається).
Зовсім скоро виберемо когось нового, все нарешті стане інкше. Як жартують в армії: "Завтра ви прокинетеся у новій країні. У нових гімнастерках і нових бушлатах". Всі дружно будуть писати аналітику ( і вже пишуть) про політику, геополітику, що було, що буде; а я цією невдячною і нікому не потрібною справою займатися не буду.
Що було особисто в мене? Я от 5 років тому думала, що тепер сидітиму вдома з дитиною (чи вже з кількома), буду енергійною мамочкою. Сталося все інакше - нікому це не потрібно (величезне дякую інфантилізму тих, хто хоче бути вічнозеленим і безтурботним). Студентські роки (слава Богу, вбереглася від долі вічної студентки), робота, іноді курси, тренінги, якісь ідеї, постійна нестача вільного часу, трохи подорожей. А скільки людей "просіялося" через спілкування, скільки залишилося, скільки відійшло (у різних розуміннях).. Однаково можна зробити глибокий вдих і сказати, що все ніби ок.
Коротше кажучи, це були п'ять найкращих років життя, молодості, найкращий людський вік. У мене він був саме такий, і змінити тепер щось нереально.
...Запам'яталося багато тих, хто скаржиться. Багато ображених. Причому більше не тих, кого справді образили, а тих, хто образився сам. Ще - багато виборів. Виборопад. Нічого, тепер стане менше.
Найперше, з чим асоціюється у мене цей президент - тусовка. Багато людей. Цього не забрати. Якісь мої спогади - хай вони будуть зі мною; передумала про них писати.

Сама не розумію, що виходить: мемуари, якесь прощання чи просто незрозумілий пост "ні про що". Та, зрештою: яке прощанян? які мемуари? Завчасно попрощавшись, завжди залишаєшся потім ще надовго. Ніхто не обійдеться однією "ніччю виборів", "каша" повариться ще до літа, не раз закипить, охолоне і знову закипить. Тож кому хочеться - можете підбивати свої власні підсумки, підсумки того, чого вам самим хочеться.