Дитя Чорнобиля

Серед зими по-весняному абсурдно гріє сонечко. Справді скоро весна. Разом із первоцвітами. І закликами екологів не винищувати й не купувати рідкісних квітів. Зокрема, підсніжників. У декого викликає обурення назва "підсніжники". Мовляв, українською - "проліски"! А то - калька з російської "падснєжнікі". Наскільки я знаю, це різні квіти. Проліски ось http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BA%D0%B8.jpg , а ось підсніжники http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Galanthus_nivalis.jpg . Посилаючись на сучасний словник, аргументують, що підсніжник - то білий пролісок. Не знаю, як там із словниками, а біологія трохи підказує, що це рослини різних родин.
І ще один абсурд. Від невзаємного кохання можна відчувати щастя, кажу. А людина, яка доводить, що ні, і що "кохання буває тільки взаємним", сама проколюється, наводячи приклад, ха-ха: як пісні не буває без музики чи без тексту. Послухайте акапельний спів чи якісь співанки без слів (де може бути голос, але не слова). Може, щось у житті й зрозумієте. %))

Поговорили так давненько з перекладачем творів Кіплінга. Вийшло тільки тепер http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/78

Мову треба не просто вчити. Її треба відчувати. Навіть трохи закохатися в неї. Правда. Потягнутися серцем, хай це і пафосно.
Я це зрозуміла давно. Повторювати-заучувати непов'язані між собою слова, потім "ліпити" з них речення...бум-бум-бум...якісь безглузді вправи у посібниках...результату - нуль. Треба - я вважаю - вчити за віршами та піснями. Бажано за найкращими зразками. Щоб були красиві слова. Душевні. А не: фруктове дерево, високе дерево, засохле дерево, зрубане дерево......
Вчити деякі мови краще, вже добре знаючи інші. Ще зі шкільного віку мріяла знати ще й білоруську мову. Але справді займатися цим почала вже в університеті. Самотужки - і не зовсім.)))Її, звісно, легше вчити, коли знаєш і українську, і російську... Читала тексти. Словники, до речі, знайти - величезна проблема. Підспівувала потроху якимось пісням...Але все було більше на автоматі. Аж поки...Поки мені якось не дали послухати Едуарда Акуліна. Музика - на любителя. Не для всіх. Під настрій. Під неї не влаштуєш дискотеку, не пострибаєш до стелі. Її саме треба слухати. Краще - наодинці. І думати. Слова багатьох пісень вивчила напам"ять. Незрозумілі слова дивилася у словнику або запитувала. І саме тоді зрозуміла, як гарно можна сказати цією мовою - раніше такого, чомусь, не помічала...
Знайшла деякі записи в неті...
http://old.kamunikat.org/knihi.html?pubid=5157
Дуже посміхає пісня "Пане гаспадару" - якраз актуальна напередодні Нового року та Різдва Христового:))) Є тут -серед інших: http://www.supratiu2007.narod.ru/eduard_akulin.html
Але загалом - лірика...:))


P.S. і цитата
...
Час надыходзіць далей жыць,
А як мне жыць пасля такога?
Анёла з д’яблам прымірыць
Вавек не вымаліць у бога.
("Чужая жонка")

За участь в одному з поетичних конкурсів усім його лауреатам і дипломантам дарували збірки сонетів Шекспіра. Спеціальне видання. Із золотим викарбуванням імені автора сонетів та на назви на обкладинці. Кожен сонет надруковано англійською - в оригіналі, а також у перекладі українською та російською мовами. Тепер збірка завжди чекає на мене на моїй книжковій полиці.
Сама особистість Шекспіра - це вже загадка, щось недоказане. Але з такими людьми усе й не може бути дуже просто. Ще існує складність сприйняття його сонетів - у неоднозначності деяких слів. Я не суперзнавець англійської мови. А от фахівці говорять, що за часів життя автора в англійській мові ще не було розрізнення слів "любов" і "дружба". Тобто часом важко визначити, до кого він звертається: до друга чи до коханої людини. Ще одна головоломка для перекладачів : рід, а відповідно, й стать того, до кого в поезії звертаються. То ж потрібна серйозна вдумливість та обережність. І зважати на контекст, звичайно.
У перекладах збірки, яка є у мене, в одних випадках сильніші українські варіанти, в інших - російські. Але, мабуть, найкраще читати будь-якого автора його мовою. Хоча майстерність перекладу - це теж запорука нового народження твору...
Нерідко, коли стає зовсім складно і тяжко, я наодинці гортаю цю книжку. Колись бувало: навмання відкривала на будь-якій сторінці, - і сонет, який там розміщений, точно передавав мої почуття на той момет, ситуацію, у якій опинилася, або й давав певну підказку. Проте зараз цього вже не роблю - не "раджуся". Просто перечитую. Вчора вдалося приділити трохи часу дядьку Шекспіру...І не шкодую.

Сонет 92

Зроби найгірше. Щезни назавжди.
З тобою не розлучимось, либонь.
Я не помічу горя та біди:
Життя не давши за твою любов.

Я помилок великих не боюсь,
Бо не переживу я і малих.
В останню мить утямлю, що позбувсь
Залежності від вередів твоїх.

Твої зневага, зрада і хула
Моє життя пустили в круговерть.
Єдине щастя доля надала:
Тебе любити і прийняти смерть!

Добро без плями невідомо світу,
І фальш твою я навіть не помітив.

Читаю.
Настрій підіймаю.
http://life.pravda.com.ua/columns/47b5c72471c80/